Корисні підказки.

" Добре бути добрим!"

Правила онлайн-безпеки для дітей.

Поради батькам щодо виховання впевненої в собі дитини

 ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ ВПЕВНЕНОЇ В СОБІ ДИТИНИ

Самооцінка — це здатність людини адекватно оцінювати себе, свої якості, та, зважаючи на цю оцінку, розвиватися і жити. Але не всі сім’ї розуміють самооцінку, від цього починають старанно хвалити дитину з будь-якої причини, запевняти, що вона робить усе краще за інших. Але людина, зростаючи з упевненістю, що вона найкраща, неминуче розчарується, тоді нічого схожого на адекватну самооцінку в неї не залишиться.  

Батьки, звеличуючи всі здібності своєї дитини, не бачать за цим усім самої дитини. На тривоги, проблеми, почуття просто не звертають увагу, ігноруючи все. Після цього навряд чи постануть питання, звідки стільки тридцятирічних хлопчиків і дівчат, які завжди скаржаться на долю за те, що вона не дала їм усього, що (на їхню думку) належить їм справедливо. Надмірна похвала обернулася для них розчаруванням…

Що ж насправді потрібно робити, щоб дитина зростала впевненою у собі та раділа життю?

№ 1: Відповідайте за своїх дітей

Коли ми стаємо батьками, як би ми не намагалися радитися з дитиною, вибір робимо ми і тільки ми. Немає нічого гіршого за перекладення на дитину права обирати:

• «Ми не відбираємо в неї планшет, бо в неї починається істерика»;
• «Він не ходить до садочка, тому що ми не змогли із ним упоратись»;
• «Я не вкладаю дитину спати, бо вона не дається».

Ні, це не бракування батьківського досвіду, а результат небажання визнавати і відповідати з наслідки!

1. Ви не можете відібрати у доньки планшет, бо не знаєте, чим її можна зацікавити окрім гаджетів.
2. Ваш син не ходить у садочок, бо ви так вирішили.
3. Ви не можете вкласти дитину, тому що ви не можете знайти інший підхід до неї.

І найголовніше! Не бійтеся відповідати за наслідки, навіть якщо знаєте, що помилилися, навіть якщо сусідка «бабця Зіна» робить не так, навіть якщо популярний блогер запевняє: «ось це добре, а це ні». Це ваша дитина! І тільки ви знаєте її найкраще.

№ 2: Учіться цікавитися своєю дитиною, а не її успіхами

Щоб дитина зростала впевненою у собі, їй потрібно відчувати лише одне — нею цікавляться. Це не лише переживання за неї: «Що в тебе болить?», «Яку оцінку отримав з математики?», «Хто цей Сергій з четвертого поверху?». Зацікавленість дитиною виявляється інакше: «Що ти читаєш?», «Чому ти такий засмучений?», «Якої ти дмки про нову серію серіалу?».

Наші діти потребують того ж самого, що і ми: щоб ті, хто для нас важливий, хто щодня поряд з нами, цікавиввся нами, нашими думками і почуттями.

№ 3: Припиніть робити зауваження

Про вплив критики на самооцінку знають уже навіть бабусі біля під’їзду. Але, на жаль, стриматися буває дуже тяжко. Ми виростаємо під акомпанемент постійних зауважень:

• «Нічого сам не можеш!»
• «Мало їси!»
• «Чому ти мене не слухаєш?»

Цей список можна продовжувати і продовжувати, але годі! Нашим дітям достатньо правила: отримав сам — передай іншому. Нам, дорослим, буває важко ухилятися від цілого обстрілу критики і зауважень. Навіщо ж підставляти під це і дитину?

№ 4: Помилка — це не вирок, а урок

Перш ніж почати сварити дитину за те, що вона скоїла щось не те, зупиніться та згадайте: у неї ще бракує досвіду, вона робить це вперше. Якщо ви бажаєте виховати дитину без страху перед помилками, то частіше підтримуйте її:

• «Ти молодець! Рухайся далі!»
• «Ну ж бо спробуємо ще раз!»
• «Не засмучуйся! У тебе все вийде!»

Тільки припускаючись помилок, ми можемо навчитися щось робити, досягати мети та не зупинятися на півшляху до мрії.

№ 5: «Будь краще ніж учора, а не краще ніж інші»

Коли досягнення звеличуються до най-най… з усіх най-най…, є ризик виховати короля без королівства. Людину, яка не займатиметься саморозвитком та професійним зростанням, а всіма силами намагатиметься довести свою перевагу перед іншими.

У такої людини є все необхідне, аби досягти того, про що вона мріє. Але вона ніби топчеться на одному місці, щоразу рівняється на інших, критикує тих, хто, на її думку, гірший та менш талановитий. Вона просто гаятиме цінний час…

№ 6: Вірити дитині, незважаючи ні на що

«Я насамперед завдячую своїм батькам за те, що вони завжди вірили мені та довіряли» — ось відповідь дорослого, якому в житті багато чого вдалося, і хто має гарні взаємини з батьками.

Ті, хто завжди прагне отримувати від дитини «правду і нічого крім правди», несвідомо підштовхують її до того, що вона починає брехати. Усе тому, що діти бояться реакції батьків, бояться їх засмутити та побачити на їхньому обличчі розчарування.

Довіряйте своїм дітям, навіть якщо бачите, що вони брешуть. Коли дитина відчує, що їй дійсно вірять, що всі її розповіді сприймають без негативу, вона сама припинить брехати.

№ 7: Залишайтеся на стороні своєї дитини до самого кінця

Завжди і за будь-яких обставин залишатися на стороні своєї дитини — ще одне правило, що дає змогу дітям зростати впевненими у своїх діях. Щоб не сталося, які б обставини не склалися, хто б не змушував вас змінити свою думку, вірте у свою дитину та залишайтеся поряд з нею!

Відмінності між активною та гіперактивною дитиною.

Неслухняність дітей.

Ігри під час карантину.

Психологія дитячого малюнку.

Консультація для батьків - "Дітям про космос"

Дітям про космос

"Домалюй малюнок" _ практичні завдання

Домалюй малюнок.

Вчимо час: "Котра година"

Творча і розумна малеча.

Поради батькам !

 

50 ФРАЗ, ЯКІ ХОЧЕ ЧУТИ ДИТИНА

Іноді здається, що підтримати дитину можна тільки словами «молодець, добре!» Насправді таких слів куди більше. Саме вони допомагають дитині відчути, що ви її любите, розумієте і приймаєте. Дитячий та сімейний психолог Катерина Кес уклала список фраз, які сприяють утвердженню дитини.

Покажіть дитині, що вірите в неї:
«Я тобі довіряю».
«Я в тебе вірю».
«Я поважаю твоє рішення».
«Це непросто, але ти зможеш».
«Ти робиш правильно».
«Ти все правильно розумієш».
«Як тобі це вдалося?»
«Навчи мене. Як це в тебе виходить?».
«Ти робиш це краще, ніж я».
«У тебе виходить це краще, ніж у мене».

Зверніть увагу на зусилля і старання дитини:
«Я бачу, ти доклав чимало зусиль».
«Я бачу, як ти старався».
«Виходить дуже добре!»
«Ти наполегливо рухався в перед – і все вдалося»
«Можу уявити, скільки часу на це пішло!»
«Уявляю, як довго ти намагався, щоб це вийшло!»
«Твої старання дають гарний результат!»
«Ти добряче потрудився над цим – і результат чудовий!»

Подякуйте за час, проведений разом:
«Я дуже ціную час, який ми з тобою проводимо разом».
«Я з нетерпінням чекаю, коли ми зможемо знову пограти завтра».
«З тобою дуже цікаво».
«Мені дуже сподобалося, як ми пограли».
«Я рада, що ти вдома».
«З тобою дуже цікаво і приємно грати».

Допоможіть дитині самій оцінити свій результат:
«Що ти думаєш про це?»
«Уявляю, як тобі самому приємно!»
«Що тобі самому тут найбільше подобається?»
«А як ти сам думаєш?»
«А що ти сам про це думаєш?»
«А як тобі здається?»
«А тобі самому як би хотілося?»

Дякуйте дитині за допомогу та внесок:
«Щиро дякую тобі за те, що ти ... (за конкретну справу)».
«Спасибі за те, що ти зробив».
«Спасибі за твоє розуміння».
«Щиро дякую за твою допомогу».
«Ти мені дуже допомагаєш, дякую!»
«Завдяки тобі я закінчила цю роботу швидше».
«Завдяки тобі у нас тепер так чисто».

Скажіть про те, що бачите:
«Ого! Кімната чиста!»
«Дивись-но! Постіль застелена!»
«Які яскраві фарби ти береш!»
«Я бачу, ти дуже постарався!»
«Бачу, що ти сам прибрав зі столу!»
«Я не можу намилуватись тобою! Ти такий красивий!»

Змалюйте свої відчуття:

«Я дуже люблю вчитися і гратися з тобою».
«Радію, коли ти вдома».
«Я відчуваю, що ми з тобою як одна команда».
«Мені дуже приємно, коли ти так говориш».
«Я така щаслива, що ти у нас є».
«Мені дуже приємно, коли ти мені допомагаєш».

ДВАДЦЯТЬ ПОРАД БАТЬКАМ ПРО ТЕ, ЯК ВИХОВАТИ УСПІШНИХ ДІТЕЙ

Лоіс Брайденбек, вчителька з Америки з 54 роками досвіду викладання у школі розповіла, на що батькам слід звернути увагу, готуючи дітей до майбутнього.
“Нова українська школа” публікує поради, записані на зустрічі, яку організувала Atlantic School у Києві.
1. Читайте дитині, читайте з дитиною, слухайте, коли вона читає. Хай вона бачить, що ви читаєте.
2. Навчіть дітей бути незалежними, не робіть все за них. Знайдіть інформацію про те, яких навичок потрібно очікувати від дитини певного віку. (Наприклад, коли вона має вміти зав’язувати шнурки).
3. Нещодавні дослідження (опубліковані виданням Business Insider) свідчать, що найуспішнішими стають люди, яких у дитинстві батьки привчили робити щоденні домашні справи, в яких був розклад. Тож давайте дітям роботу по дому.
4. Встановіть правила і будьте послідовними, дотримуйтесь правил і розпорядку дня для дитини.
5. Будьте авторитетними, а не авторитарними. Не кричіть на дітей, не будьте жорсткими.
6. Слухайте дітей, відкладіть геть свої телефони. Вчіться спілкуватися наживо.
7. Інколи батьки кажуть: “Я говорю зі своєю дитиною”. Але вони говорять до неї, а не з нею. Якщо ви маєте спільну розмову, тоді навчаєте дитину, як спілкуватися із суспільством.
8. Ми говоримо, що діти мають свободу вибору, але вони не народжуються зі здатністю робити хороший вибір. Тому наша відповідальність – навчити цього. Це не означає відкривати шафу і казати: обирай, що одягнути. Адже дитина може взимку обрати футболку. Дайте натомість вибрати серед трьох речей, які підходять до погоди і місця, в яке йде дитина.
9. Якщо дитина не хоче робити вибір, або їй не подобається те, що їй запропонували, ваше завдання – навчити її контролювати емоції. Діти мають розуміти, що емоції, які вони відчувають, – справжні. Ми маємо навчити їх називати “злість”, “радість”, “щастя”, контролювати і розпізнавати в інших. А також розуміти, що вони справжні для іншої людини.
10. Сфокусуйтеся на процесі, а не результаті. Діти потребують простору для помилок, бо навчаються. Вони мають навчитися виправляти помилки й бути відповідальними за свій вибір.
11. Двомовність або знання багатьох мов допоможе дитині в майбутньому, бо їй доведеться працювати з людьми, які не знають її рідної мови.
Лінгвістичні навички включають у себе щось більше, ніж просто володіння мовою. Вивчаючи мову, ви вивчаєте також, ким є люди, які нею говорять, їхню культуру.
12. Не вимагайте від дітей говорити іноземною мовою після першого заняття. Для вільного соціального спілкування потрібно 2-3 роки, а вільне володіння академічною мовою потребує до семи років вивчення. Усе приходить з часом.
13. Заняття музикою допомагає розвивати слухову пам’ять, а отже – полегшує вивчення мов.
14. Не знаю, чому “нудно” стало поганим словом. Нудьгувати – добре, це дає час подумати.
15. Коли діти роблять щось добре – хваліть їх, але не так, щоб вони вважали себе королями та принцесами. Так у них розвинеться здорова самооцінка, і вони знатимуть, коли похвала заслужена, а коли – недоречна.
16. Допомагайте дітям формувати образ здорової людини. Зараз дівчатка думають, що повинні мати ідеальну шкіру, пишні губи, бути дуже худими. Пам’ятайте, що стандарти краси постійно змінюються.
17. Коли ви нарікаєте на школу чи вчителя – знайте, що це вплине на здатність школи навчати вашу дитину.
18. Не забувайте приділяти час собі, щоб дитина бачила, що ви особистість. Не робіть її найважливішою у своєму житті так, щоб у вас не було стосунків з іншими людьми – це вплине на її власну здатність будувати стосунки.
19. Розвивайте в дитині сильне відчуття родини. Запровадьте сімейні ритуали, які робитимете разом. У вас має бути спільний сімейний час – наприклад, обід.

20. Допомагайте дітям зрозуміти їхнє місце у світі – діліться з ними мовою вашої родини, розповідайте родинну історію чи спогади.

Памятка про короновірус

Це цікаво...

Як відомо, наші дітки дуже полюбляють солоденьке!
Але інколи буває, що черговий чупа-чупс недосмоктаний, а коштує він недешево. Як бути?

Джерело інформації

Корисна інформація

            Ігри для подолання агресії

 

 

“Обзивалки” (Кряжева Н.Л.)
Мама/тато/психолог і дитина/діти стають один напроти одного (або в коло) і кидають один одному м’яч. Кидаючи м’яч, називайте один одного різними “образливими словами”, які насправді зовсім не образливі. Заздалегідь домовтеся, якими словами можна користуватися. Це можуть бути назви овочів, фруктів, грибів, меблів. Кожне звернення повинно починатися зі слів: “А ти, …, морквочка!” Пам’ятайте, що це гра, тому ображатися не потрібно. В кінці гри нехай кожен назве іншого лагідним словом, наприклад: “А ти, …, сонечко!”
Проведіть гру у швидкому темпі, попередивши дітей, що ображатися не можна.

“Пил”
Запропонуйте дитині вибити пил з подушки. Нехай малюк б’є її, кричить.
“Боротьба подушками”
Увімкніть веселу музику, візьміть у руки подушки і злегка побийтеся ними. Але ви чітко повинні встановити правила – не бити руками, не кричати образливі слова. Якщо правила порушуються, гра зупиняється.

“Бійка батаками”
Батаки — це такі м’які палки, якими можна битися, не завдаючи болю один одному. Цей інструмент ідеальний для зняття напруги, відреагування агресії, формування навичок самоконтролю. Влаштуйте з дитиною дуель на батаках. Детальніше про способи використання батак читайте тут: Батаки — незвичайний помічник. Придбати батаки можна тут: Toys Dytpsyholog VK, або тут: Toys Dytpsyholog Fb

“Сніжки”
Запропонуйте дитині комкати аркуші паперу і кидати ними один в одного.

“Розтирання паперу”
Аркуш паперу тріть в кулаках, роблячи рухи, ніби ви перете одяг. Коли папір стає геть м’яким, малюйте по ньому акварельними фарбами. Малюнки будуть дуже цікавими, фарба розтечеться по зім’ятому папері різними візерунками.

“Салют”
Дитина рве папір і з силою кидає шматочки вгору. Потім всі разом прибирають сміття з підлоги.
“Аплікація із шматочків паперу”
Порвіть папір на дрібні квадратики і зробіть з них колаж чи аплікацію.

“Намалюй свою злість”
Коли дитина сердиьтся і починає неприйнятним чином проявляти свою злість (б’ється, кусається, кричить і т.п.), запропонуйте їй намалювати свою злість. Дайте аркуш паперу і олівці, бажано воскові. Не втручайтеся у процес малювання, просто спостерігайте.

“Чашка злості”
Виділіть окрему чашку, в яку можна покричати щодуху в моменти сильної злості. З цієї чашки пити уже не варто. Нехай вона буде лише для криків.
“М’ячик, котися!”
Тенісний м’ячик кладеться на рівну поверхню. Дитині пропонують здути його, щоб він прокотився по заданій траєкторії. Ігри за участю дихальних елементів психологи вважають найефективнішими.

“Жаба”
Якщо малюк любить купатися, запропонуйте йому дути на поверхню води, щоб вийшли хвилі. Зусилля дитини повинні бути досить інтенсивними.
“Ураган”
Сядьте навпроти малюка і запропонуйте йому вас здути. Нехай він набере в легені побільше повітря і як слід дме на вас – а ви при цьому робіть вигляд, що пручаєтеся потокам повітря.
“Бокс”
Запропонуйте дитині бити щодуху боксерську грушу до тих пір, поки вона не втомиться, або поки не набридне. Придбати таку боксерську грушу, котра не падає можна тут: Toys Dytpsyholog


“Впертий баранчик”
Малюк лягає на підлогу і з силою випрямляє ноги, в повітря або б’є ними об підлогу. На кожен удар він може говорити «Ні!».

“Футбол”
Дитина і дорослий грають у футбол подушкою. Її можна відбирати у іншого, штовхати, кидати – головне, дотримуватися всіх правил.

Притча для батьків про те, що порадити дитині, якщо в неї труднощі

Прийшла дочка до батька і каже:
– Батько, я втомилася, у мене таке важке життя, я не бачу в ньому ніякого сенсу! У мене постійно труднощі і проблеми … Я весь час пливу проти течії .. У мене просто немає більше сил !!! … Що мені робити ???
Батько замість відповіді поставив на вогонь три однакові каструлі з водою, в одну кинув моркву, в іншу поклав яйце, а в третю насипав каву.

Через деякий час він вийняв з води моркву і яйце, і налив в чашку кави з третьої каструлі.
– Що змінилося? – Запитав він дівчину.
– Яйце і морква зварилися, а зерна кави розчинилися у воді. – Відповіла вона.
– Ні, дочка моя, це лише поверхневий погляд на речі.
Подивися – тверда морква, побувавши в окропі, стала м’якою. Крихке і рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, вони лише змінили свою структуру під впливом однакових несприятливих обставин – окропу.
Теж саме відбувається і з людьми – сильні зовні можуть розклеїтися і стати слабкими, тоді як крихкі і ніжні лише затвердіють і зміцніють.
– А кава? – Запитала дочка.
– О! Це найцікавіше! Кава повністю розчинилась в новому ворожому середовищі і змінила її – перетворивши окріп в чудовий ароматний напій.
Є особливі люди, які не змінюються під тиском обставин – вони самі змінюють обставини і перетворюють їх на щось нове і прекрасне, отримуючи користь і знання з будь-якої, навіть найбільш несприятливої ситуації.
Я хочу, щоб ти припинила вести себе як “морквина”, згадала про те, що ти людина, щастя якої – в її власних руках!
Будь як кава. Будь сильнішою за каву!
Міняй обставини, а не себе саму !!

Чому дитина найгірше поводить себе з мамою?

Кого дитина любить – тому від неї і дістається.
Один з найбільш частих запитів батьків у консультуванні звучить так: чому моя дитина поводиться зі мною найгірше? Вона прекрасно поводиться в садочку. До неї немає жодних зауважень у педагогів на заняттях. Няня каже: «У нас з ним немає ніяких проблем». І тільки з мамою – в основному це адресовано мамі – дитина поводиться просто жахливо. Часто батьки, особливо якщо це первісток, не розуміють, в чому ж тут справа.
Дуже поширена така тенденція: якщо щось відбувається не так, значить, винні саме ми, батьки. Я, мама, зробила щось неправильно, тому дитина так жахливо поводиться.
Є одне просте правило в психології дитячо-батьківських стосунків: дитина поводиться найгірше саме з тим, кого найбільше любить. Точніше, з тим, з ким у неї найбільш близькі і довірчі стосунки. Якщо ви зіткнулися з феноменом, коли ваша дитина поводиться найгірше саме з вами – радійте, ви створили їй той самий базовий рівень довіри, про який так модно згадувати в сучасній теорії прихильності. Це, дійсно, здорові відносини з мамою.
Пояснення таке: так, дитина з мамою поводиться гірше, тому що може дозволити собі не контролювати свою поведінку і емоції, хоча з іншими людьми вона уже навчилася себе контролювати і навіть робить це систематично. Це перша причина.
Дитина – це хамелеон
Друга причина, з якої діти можуть гірше себе вести, і знову ж таки саме з мамою, така: дитина – це універсальний радар і стовідсотковий хамелеон в плані емоційних реакцій. Ми зараз говоримо про дошкільника, точніше, про дитину до шести років, тому що ближче до цього віку починають визрівати інші механізми, і така поведінка відходить на задній план.
Дитина – це хамелеон, і це один з механізмів розвитку, вдосконалення і навчання. Поки дитина мала, 80% навчання для неї – це імітація: дитина імітує мамину ходу, рух дорослого ложкою, батьківську поведінку. Іноді від цієї імітації великі руйнування в господарстві, тому що дитина зімітувала, скажімо, роботу на комп’ютері і “відрубала” вам системний блок. Або що-небудь кулінарне – і розсипала по всій кухні борошно. Саме цей рівень поведінкової імітації ми бачимо і навіть можемо над цим посміятися, якщо не надто перевантажені і не дуже нервуємо.
Рівень емоційної імітації звичайний батько бачить набагато гірше. Коли дитина погано себе веде при приході мами, а до цього з іншим дорослим поводилася добре, – це дуже наочна ілюстрація автоматичного хамелеонства.
Скажімо, дитина весь день була з бабусею, у них все було прекрасно. За цей час дитина підстроїлася під бабусин тип реакцій, її вимоги, швидкість, мовні звороти, під те, від чого бабуся задоволена і незадоволена. Вона стала фіолетова в цяточку. Це відбувається не на рівні розуміння, а на рівні відчуттів. Вона це робить бездумно, як рослина повертається до світла, як собака або кіт приходять жаліти або лікувати господаря.
Ось вона підлаштувалася, і тут приходить мама, а разом з нею і інша система координат, вимог і емоційних очікувань, інша система реакцій на ту чи іншу поведінку, на ті чи інші слова. А дитина все ще фіолетова в цяточку, вона не встигла стати знову червоненькою в смужку.
У дитини на якийсь час включається просто клин: одночасно працюють дві системи координат. Тому вона губиться, і одна з можливостей вийти з цієї розгубленості – провокативна поведінка. Це все відбувається не на рівні усвідомлення, це істерика, поведінковий збій.

Іграшки від дитячого психолога

Я – погана мама
Як тільки батьки перестануть думати, що така поведінка дитини звернена на них, і що саме вони винні в тому, що сталося, відкриється величезний арсенал можливостей і реакцій. Тому що типова внутрішня логіка: я – погана мама. Ще бабуся може підлити масла в вогонь: «Я ж прекрасно з ним справлялася», «У нас так мило пройшов день», «Ми з ним завжди ладнаємо, ну що ж ти робиш таке, що у тебе дитина відразу плаче?»
У деяких випадках потрібно просто пропускати цю емоційну хвилю. Ця метафора пов’язана для мене з образом з дитинства, коли маленькими ми стрибали на хвилях. (Великі теж люблять стрибати на безпечних хвилях внутрішнього моря, коли злегка штормить). Для того, щоб почати стрибати, потрібно перечекати одну хвилю і під неї підпірнути. І далі вже опиняєшся в комфортному, цілком безпечному просторі.
Те ж саме з емоційними реакціями дитини. Якщо тільки ми трохи почекаємо але не небезпечно відсторонимося, не будемо холодними, а відійдемо на пару кроків, то дитина перебудується. Швидше за все, з поведінкового збою вона вийде сама, а навіть якщо і застрягне в ньому, ми можемо йому допомогти словами: «Ти так зараз вередуєш, що я розумію, що ти за мною дуже сумував». Перечекати хвилю і зробити можливою зміну в кольорі – дитина з фіолетового в цяточку стане знову червоненькою в смужку.
Якщо контраст між бабусею і мамою дуже великий, то реакції такого типу бувають дуже сильними. Тоді потрібно влаштовувати так, щоб дитину буквально моментально передавати з рук у руки. Тому що дитину так і буде клинити, якщо мама з бабусею сядуть пити чай.
Виділена лінія спілкування з кожним дорослим
Буває, потрібно змиритися з тим, що якийсь період часу поведінка дитини буде неконтрольованою і непрогнозованою. Краще двері в двері – один прийшов, інший вийшов. І мама ще якийсь час повинна почекати, поки дитина повернеться в норму, перетвориться в свій колір.
Є сенс взагалі тримати в голові таку картинку: з кожним дорослим, тісно причетним до життя дитини, у неї буде своя лінія поведінки, виділена лінія спілкування.
У дитини повинна бути виділена лінія спілкування з бабусею, з нянею і т.п. Це свої особливі стосунки, які відрізняються від стосунків з мамою, які розвиваються за іншими законами, в яких дитина інша, адже в кожних близьких стосунках людина проявляється по-різному.
Такі стосунки не будуть небезпечними, за умови, що з боку мами вони не будуть викликати ревнощів, відсічі, агресії, диктату. Адже якщо мама досить часу проводить з дитиною, стосунки з нею залишаться для неї найголовнішими і довірливими, в них найбільше можна. Якщо дати дитині дозвіл бути іншим і бути з іншими в якомусь просторі, це тільки піде всім на користь.
Якщо дитина зовсім іншим голосом і з іншими інтонаціями говорить з бабусею і, можливо, нею командує і навіть маніпулює, то вона поводиться так, тому що для бабусі це нормально, бабуся це дозволяє, у них розвивається своя, цілком гармонійна історія.