Казка «АНГЕЛ-ОХОРОНЕЦЬ УКРАЇНИ»

Оленка з мамою поверталася з дитячого садочка додому. Дівчинка всю дорогу розповідала про ангелів, які оберігають і діточок, і дорослих.

- І навіть наша ненька Україна має янгола-охоронця, – захоплено розповідала вона. – Він має крила кольору небесної блакиті і жовте плаття, яке стелиться золотими пшеничними ланами.

Мама слухала донечку й мовчки посміхалася.

- А ще ми віршик вивчили, – весело підстрибуючи щебетала Оленка.

Ангел, ангел, ангелятко

Є в дівчатка і в хлоп’ятка,

Є у кожної людини

І у неньки України.

Удома дівчинка татові розповіла про ангелів і щасливою заснула.

А вранці стривожені батьки розбудили дитятко, швидко одягли, взяли важку валізу і кудись поїхали машиною. Напівсонна Оленка не розуміла тривоги батьків, дивних глухих звуків, що наздоганяли їх, і чорних клубів диму, які закривали небо над містом.

Нелегкою виявилася дорога до карпатського села, в якому живе бабуся. Багато автівок також поспішали виїхати з міста, створювали довгі черги. А назустріч їм їхали велетенські машини, яких дівчинка раніше не бачила.

- Мамо, чому небо таке сумне? Що трапилося з блакитними крилами ангела-охоронця нашої України?

Мама задумалася й сумно відповіла:

- Ангели, як люди, іноді хворіють. От і ангел України захворів.

- А ми можемо його полікувати? – не вгавала дівчинка.

- Так, звісно! От приїдемо до бабусі і пошукаємо разом ліки.

Три доби довгої дороги через усю Україну дуже втомили Оленку та її батьків. Але теплі бабусині обійми та гірське повітря наповнили їх спокоєм та силою. Поїли, відпочили – і дівчинка згадала свій віршик.

Ангел, ангел, ангелятко

Є в дівчатка і в хлоп’ятка,

Є у кожної людини

І у неньки України.

- Бабусю, чи знаєте ви, що ангел-охоронець захворів? Його блакитні крила поранено. Йому потрібна наша допомога!

Бабуся вже все знала. Вона заспокоїла онучку. Невдовзі принесла до кімнати блакитну й жовту тканину, порізала її на квадратні клаптики. Потім прийшли сусідські діти і всі гуртом почали майструвати. Блакитно-жовті ангелята швидко оживали в дитячих рученятах. Бабуся зі сльозами на очах спостерігала за стараннями дітей.

- Цих ангеликів ми відправимо до наших сміливих воїнів і попросимо допомогти їм полікувати ангела-охоронця неньки України, – запропонувала вона.

Оленка ще більше старалася і промовляла:

- Ангелики-ангелята, допоможіть хоробрим українським воїнам ангела-охоронця нашої батьківщини полікувати.

І полетіли вгору з кожного села та міста нашої країни блакитно-жовті ангелики світла й любові. Вони поспішали передати воїнам прохання дітей.

Підкріплені силою духу, вірою в Перемогу, щирістю діточок, мужні українські воїни прогнали ворога з рідної землі і вилікували рани ангела-охоронця України.

І він зміцнів, розправив сильні крила кольору небесної блакиті над золотими ланами стиглої пшениці! Нездоланий ангел-охоронець України – ангел миру та свободи!

Авторка - Наталія Тріщ

Обговорення:

Якими ти уявляєш українських захисників і захисниць?

Які якості їм притаманні?

Чи хотілося б тобі зробити щось таке, щоб їм допомогти?

Що можуть робити мирні громадяни, щоб допомагати нашим охоронцям наблизити Перемогу?