ВАША ДИТИНА ЙДЕ ДО ШКОЛИ

 Отже, ваша 6-річна дитина скоро піде в школу. Як хочеться, щоб вона була успішною, щоб все у неї лагодилося: і з навчанням, і з однокласниками, так щоб і вчителька любила її як рідну. Ради цього ми готові на все. Ми учимо малюка читати, розповідаємо про сонячну систему, рахуємо все, що тільки можна злічити. Чи досить цього? На жаль, ні. Крім інтелектуальної готовності (уміння читати, рахувати, загальна обізнаність), готовність до школи включає інші, дуже важливі характеристики, відсутність яких може дуже ускладнити життя дитини в школі. Самостійність, адекватна самооцінка, уміння планувати і контролювати свою діяльність, міцне фізичне здоров’я, уміння спілкуватися з дітьми і дорослими, висока пізнавальна активність, переважання навчальних мотивів над ігровими – ось перелік найважливіших характеристик, від яких залежить, буде дитина успішним в школі чи ні.  Розглянемо детальніше найважливіші з вищезазначених характеристик. Добре підготовлена до школи дитина повинна уміти планувати свою діяльність:

• Якщо дитина може поставити мету і досягти її – ми говоритимемо про високий рівень планування.
• Якщо малюк, поставивши мету, здійснить її лише частково – це середній рівень планування.
• Якщо дії дитини абсолютно не відповідають поставленій меті або дитина діє хаотично, абсолютно не намагаючись досягти мети, ми маємо справу з низьким рівнем розвитку даної якості.

Дуже важлива характеристика готовності до школи – це уміння контролювати результат своїх дій:

• Якщо дитина може самостійно порівняти результат своїх дій з поставленою раніше за мету, можна вважати що у неї високий рівень контролю.
• Якщо дитині вдається це тільки частково, за участю дорослих, можна говорити про середній рівень розвитку функції контролю.
• Якщо дитина абсолютно нездатна співвіднести свої результати з поставленим завданням – це низький рівень розвитку контролю.

Мотивація навчання, як прагнення знаходити приховані властивості предметів, закономірності у властивостях навколишнього світу і їх використання – обов’язкова умова готовності дитини до школи.

При низькому рівні розвитку даної характеристики малюк орієнтується тільки на безпосередньо доступні органам чуття властивості предметів.

Якщо дитина прагне використовувати деякі узагальнені властивості навколишнього світу, ми констатуємо середній рівень розвитку мотивації учення.

При високому рівні розвитку навчальної мотивації у дитини спостерігається явне прагнення знаходити приховані від безпосереднього сприйняття властивості навколишнього світу, визначати закономірності і використовувати їх в своїй діяльності.

Розглядаючи рівень розвитку мислення, ми повинні мати на увазі наступне:

• Високий рівень розвитку інтелекту характеризується умінням слухати іншу людину, виконувати такі логічні операції як аналіз, узагальнення, порівняння, класифікація словесних понять.
• При середньому рівні розвитку інтелекту операції порівняння і узагальнення виконуються без помилок, а складніші операції (аналіз, синтез, абстракція і конкретизація) – з помилками.
• Дитина з низьким рівнем демонструє явну відсутність уміння слухати іншу людину, припускається численної помилки у виконанні як простих, так і складніших логічних операцій.

Ми пропонуємо вам на деякий час стати психологами для своєї дитини і постаратися з’ясувати, наскільки дитина готова до школи, визначити її сильні і слабкі сторони. Можливо, у вас виникне питання, чи можуть батьки, не будучи фахівцями, допомогти своїй дитині? Безперечно – так. На думку більшості сучасних фахівців таку діагностику слід проводити за рік-два до початку шкільного навчання, коли проблеми тільки намічаються і найлегше піддаються корекції. Тому, якщо у вас є можливість, не відкладайте справу у довгий ящик, а зустріньтеся з фахівцями, які дадуть конкретні рекомендації щодо вашої дитини.

А зараз ми пропонуємо вам познайомитися з прийомами діагностики і тренування деяких основоположних здібностей: це нескладні, навіть інколи забавні, тестові завдання і вправи. Мета подібних задачок – стимулювати і розвинути мислення дитини. Отже, ви готові? Тоді за справу. Але спочатку – декілька попередніх зауважень, які дозволять зробити процес діагностики приємним і захоплюючим як для вас, так і для дитини.

1. Постарайтеся перетворити всі тестові завдання на захоплюючу гру-дослідження. Хай дитина буде рятувальником, або Шерлоком Холмсом, або маленьким професором.
2. Віднесіться до отриманих результатів філософськи – ми не відбираємо дітей в космонавти. Пам’ятайте, що невисокі результати – це не вирок, а покажчик напряму, в якому можна розвивати дитину. Діти розвиваються неоднаково: одні випереджають однолітків, інші розвиваються поволі. Розвиток третіх нагадує стрибки коника – довго готується, а потім стрибає далеко і легко. Навчена – це теж індивідуальна характеристика. Швидкість і якість засвоєння знань залежить від багатьох чинників. Сюди можна віднести:

• властивості нервової системи;
• способи отримання, переробки і зберігання інформації;
• особові особливості дитини. Спостерігаючи за дитиною, з’ясуйте, за яких умов вона успішна, як швидко вона схоплює суть завдання, як багато часу їй треба, щоб приступити до його виконання.

Всі ці спостереження вам стануть в нагоді, коли дитина попросить у вас допомогти виконати домашні завдання. Всі завдання – в тестах, і їх варіанти, які ви можете придумати самі, спираючись на зразок, можуть служити вправами для розвитку тих якостей, які вони діагностують.

Нейрофізіологічна готовність до школи

Важливим показником готовності до школи є функціональне дозрівання центральної нервової системи, що виражається в так званій асиметрії великих півкуль головного мозку. Кожна півкуля починає виконувати специфічні функції при обробці інформації, що одержується ззовні. Так, права півкуля відповідає за просторове орієнтування, за емоційно-образне сприйняття. Права півкуля схоплює картинку всю цілком, зі всіма деталями, не подрібнюючи її на частини. Дробовим сприйняттям займається ліва півкуля. Саме в ньому знаходяться центри мови, які і дозволяють виділити в навколишньому світі частини, аналізувати їх, вибудовувати логічні причинно-наслідкові ланцюжки. Чим краще виражена спеціалізація півкуль, тим вище рівень сприйняття і переробки інформації. Рівень сформованості асиметрії дозволить визначити тест на праворукість-ліворукість. Дитині пропонується ряд завдань і наголошується, якою рукою вона вважає за краще працювати. Не треба загострювати увагу дитини на тому, що вам важливо, якою рукою вона виконує завдання.

Завдання 1. Попросіть дитину намалювати будь-яку картинку. Відзначте, якою рукою вона це робить. Запропонуйте намалювати цю ж картинку іншою рукою. Порівняйте малюнки, визначте, який з них намальований якісніше, якою рукою дитині було малювати легше.

Завдання 2. Покладіть прямо перед дитиною три коробки з-під сірників і скажіть, що в одному з них захований сірник. Хай вона знайде, в якому. Відзначайте, яка рука активніша при відкритті коробочок.

Завдання 3. Запропонуйте дитині побудувати колодязь з сірників або паличок для рахунку. Яка рука діє активніше?

Завдання 4. Візьміть невеликий м’яч. Запропонуйте дитині пограти в м’яч. Треба буде кидати і ловити його однією рукою. Яка рука діє активніше?

Завдання 5. Запропонуйте дитині щось вирізувати по контуру з листівки. Ведучою вважається рука, яка виконує активну дію.

Завдання 6. Нанизування бісеру або ґудзиків. Ведучою вважається рука, яка виконує активну дію.

Завдання 7. Попросіть дитину відкрити декілька пляшок з кришками, що відгвинчуються. Яка рука діє активніше?

Завдання 8. Дайте дитині шнур середньої товщини, на якому заздалегідь зав’яжіть декілька вузликів. Рука, якій дитина розв’язує вузли, і буде ведучою.

Завдання 9. Попросіть дитину побудувати будинок з кубиків. Рука, яка бере кубики, поправляє їх, і є ведуча.

Підрахуйте, скільки разів права і ліва руки виявлялися ведучими. Якщо більше „плюсів” одержала права рука, означає, дитина праворукий, якщо ліва – ліворукий. Якщо кількість плюсів у правої і лівої руки однакова, то можна говорити про те, що функціональна асиметрія сформована недостатньо. Сьогодні ліворукість не є патологією – ліворуких дітей не треба перенавчати, більш того, це вважається навіть шкідливим. Попросту при навчанні треба враховувати особливості ліворуких дітей.

Проведення співбесіди з дітьми служить для визначення програми навчання, відповідної рівню розвитку, здібностям і здоров’ю дитини. Основною метою співбесіди з майбутнім першокласником і його батьками під час вступу до школи є:

• виявлення рівня дошкільної підготовки, розвитку і готовності до систематичного навчання в школі;
• рекомендації батькам у виборі системи навчання;
• рекомендації батькам по складанню індивідуального плану підготовки дитини до початку навчання;
• консультації з вузькими фахівцями: логопедом, психологом, у разі потреби – з психоневрологією, обстеження на медико-педагогічній комісії для уточнення питання про вибір типу школи: загальноосвітня або спеціальна (коректувальна).

Завчасний прогноз труднощів і своєчасна допомога з боку батьків, вчителів, фахівців – завдання, що стоїть перед колективом школи при першому знайомстві з майбутнім першокласником. В даний час є альтернативні форми навчання, і перед батьками відкривається ряд можливостей. Можна віддати дитину в школу з 6 або з 7 років, навчати дитину в приватному або державному навчальному закладі. Вирішити це питання за допомогою вихователів, вчителів і психологів батьки можуть тільки визначивши ступінь його готовності до школи. Які критерії готовності дитини до навчання в школі?

До початку навчання в школі у дитини повинні бути розвинені елементарні математичні уявлення. Вона повинна знати:

• склад чисел першого десятка (з окремих одиниць і з двох менших чисел);
• як одержати число першого десятка, додаючи одиницю до попереднього і віднімаючи одиницю з наступного за ним в ряду;
• цифри 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9; знаки +, – =, >, <;
• назву поточного місяця, послідовність днів тижня.

Вона повинна уміти:

• називати числа в прямому і зворотному порядку;
• співвідносити цифру і число предметів;
• складати і вирішувати задачі в одну дію на складання і віднімання;
• користуватися знаками арифметичних дій;
• вимірювати довжину предметів за допомогою умовної міри;
• складати з декількох трикутників, чотирикутників фігури більшого розміру;
• ділити круг, квадрат на 2 і 4 частини;
• орієнтуватися на аркуші паперу в клітинку.

До початку навчання в школі у області розвитку мови діти повинні уміти:

• будувати складні пропозиції різних видів;
• складати розповіді по картині, серії картинок, невеликі казки;
• знаходити слова з певним звуком; визначати місце звуку в слові;
• складати пропозиції з 3-4 слів;
• членувати прості пропозиції на слова;
• членувати слова на склади (частини);
• розрізняти різні жанри художньої літератури: казку, розповідь, вірш;
• самостійно, виразно, послідовно передавати зміст невеликих літературних текстів, драматизувати невеликі твори.

У області уявлень про навколишній світ:

• уміти розрізняти за зовнішнім виглядом рослини, поширені в даній місцевості;
• мати уявлення про сезонні явища природи;
• знати свою домашню адресу, прізвище, ім’я, по батькові батьків.                                                                  Які критерії психологічної готовності дитини до школи?

1. Соціально-психологічна готовність до школи:

• мотивація до навчання (хоче йти в школу, розуміє важливість і необхідність учення, виявляє виражену цікавість до отримання нових знань);
• уміння спілкуватися з однолітками і дорослими (дитина легко вступає в контакт, неагресивна, уміє знаходити вихід з проблемних ситуацій спілкування, визнає авторитет дорослих);
• уміння прийняти навчальне завдання (уважно вислухати, за потреби уточнити завдання).

2. Розвиток психологічних функцій, які мають значення для навчання у школі:

• розвиток дрібних м’язів руки (рука розвинена добре, дитина упевнено володіє олівцем, ножицями);
• просторова організація, координація рухів (уміння правильно визначати вище – нижче, вперед – назад, зліва – справа);
• координація в системі очей – рука (дитина може правильно перенести в зошит простий графічний образ – узор, фігуру – зорово сприйманий на відстані (наприклад, з книг);
• розвиток логічного мислення (здатність знаходити схожість і відмінності різних предметів при порівнянні, уміння правильно об’єднувати предмети в групи за загальними істотними ознаками);
• розвиток довільної уваги (здатність утримувати увагу на виконуваній роботі протягом 15-20 хвилин);
• розвиток довільної пам’яті (здібність до опосередкованого запам’ятовування: пов’язувати матеріал, що запам’ятовується, з конкретним символом /слово – картинка або слово – ситуація).

Які вимоги пред’являє школа до розвитку мови дитини?

• Уміння правильно вимовляти всі звуки мови і розрізняти їх на слух
• Уміння вживати різні частини мови точно по сенсу
• Уміння використовувати в мові синоніми, антоніми, іменники з узагальнюючим значенням
• Уміння відповідати на питання і задавати їх
• Уміння самостійно передавати зміст літературних текстів
• Уміння складати розповіді про предмети (за планом, запропонованому дорослим, по картинці, по серії сюжетних картинок)
• Кругозір (уявлення дитини про світ достатньо розгорнене, розвинена пам’ять, увага, інші інтелектуальні здібності).

З шести або з семи років потрібно віддавати дитину в 1 клас?

 Однозначно відповісти на це питання не можна, оскільки необхідно враховувати ряд чинників, що визначають підготовленість дитини до навчання. Саме від того, наскільки

дитина розвинена фізично, психічно, розумово і особово, а також як стан здоров’я дитини і залежатиме, з якого віку її необхідно почати навчання в школі. Має значення весь комплекс чинників, що визначають рівень розвитку дитини, при якій вимоги систематичного навчання не будуть надмірними і не приведуть до порушення її здоров’я. Нагадаємо, що у дітей, не підготовлених до систематичного навчання, важче і довше проходить період адаптації (пристосування) до школи, у них набагато частіше виявляються різні труднощі навчання, серед них значно більше неуспішних, і не тільки в першому класі.

 Від того, як складеться шкільне життя у дитини, багато в чому залежить його майбутнє. Коли діти вступають до школи, вони обов’язково проходять співбесіду, іноді тестування. Педагоги перевіряють знання, навички, уміння дитини, зокрема, уміння рахувати і читати. Завдання психолога зовсім інша – виявити психологічну готовність до шкільного навчання. Психологічну готовність до школи бажано визначити за рік до передбачуваного надходження, оскільки в цьому випадку є час змінити те, що потребує корекції. На жаль, багато батьків думають, що готовність до школи полягає тільки в розумовій готовності. Тому вони, не жаліючи сил, водять свою дитину на заняття по розвитку пам’яті, уваги, мислення.

Проте готовність до школи має ряд і інших параметрів.

Найважливішим компонентом шкільної готовності психологи вважають мотиваційну готовність, тобто наявність мотивації до навчальної діяльності. При цьому відрізняють зовнішню і внутрішню мотивацію. Якщо запитати дитину, чи хоче вона в школу, то більшість відповість: “Хочу”. Але це “хочу” буде різним. Зовнішня мотивація пов’язана із зовнішньою атрибутикою, наприклад, “хочу портфель, як у брата” або “хочу красивий пенал”. Внутрішня мотивація пов’язана з безпосереднім бажанням вчитися, знаходити знання.Треба сказати, що в першому класі успішніше вчаться діти із зовнішньою мотивацією, оскільки їх бажання реалізуються, а серйозного навантаження на інтелект поки немає.

Ще одним компонентом шкільної готовності є вольова готовність. Це означає уміння дитини діяти по команді, відповідно до встановленого зразка. Дитина повинна уміти слідувати заданим правилам, нехтуючи своїми безпосередніми бажаннями.

Важливим компонентом є також комунікативна готовність. По-перше, дитина повинна мати навички взаємодії як з дорослими (вчителями), так і з однолітками. У спілкуванні з дорослими дитина повинна усвідомлювати контекст спілкування і уміти діяти, виходячи з цього контексту. По-друге, дитина повинна достатньо спокійно себе відчувати в умовах конкуренції, адже шкільне життя – це змагання!

Дуже важлива мовна готовність дитини. Дитина повинна уміти спілкуватися в діалозі, уміти ставити питання, відповідати на питання, мати навик переказу.

Чим може допомогти психолог в підготовці дитини до школи?

 По-перше, психолог може провести повну діагностику готовності дитини до школи.

По-друге, психолог може допомогти розвинути всі вищі психічні функції (мислення, увага, пам’ять, уяви) до рівня, необхідного для того, щоб приступити до занять в школі.

По-третє, психолог може скоректувати мовну, мотиваційну, комунікативну і вольову сфери.

По-четверте, психолог може допомогти мінімізувати тривогу дитини, що неминуче виникає перед глобальними змінами в житті. Навіщо все це потрібне? Чим упевненіше і спокійніше почнеться для Вашої дитини шкільне життя, чим краще дитина зможе адаптуватися до школи, вчителям і однокласникам, тим більше шансів, що у дитини не буде проблем ні в початковій школі, ні в подальшому навчанні.

Якщо ми хочемо, щоб наші діти виросли освіченими, упевненими в собі, щасливими людьми, то ми повинні створити для цього необхідні умови. Школа – найважливіша ланка в цій роботі. Олена Євгеніївна Кравцова – директор Інституту Психології ім. Л.Виготського, доктор психологічних наук, професор кафедри проектуючої психології, автор численних наукових публікацій і монографій: “Важливо розуміти, що готовність дитини до школи означає тільки те, що у дитини є основа для розвитку в наступному періоді”.

Тому не треба думати, що ця готовність автоматично дозволяє уникнути проблем в майбутньому. Заспокоєння батьків і педагогів приведе до того, що подальшого розвитку не буде. Всі вчителі знають, що часто діти, які спочатку читають по складах, роблять величезний ривок в розвитку читання. А ті, хто читав спочатку краще, наприклад, починав читати поволі по словах, так і продовжують читати далі. Тому у жодному випадку не можна зупинятися. Необхідно йти весь час далі. “Часто питають: якщо дитині вже 6 років, а вона не готова до школи, то що корисно – віддавати в школу такою, якою є, або намагатися підтягти її до школи удома? Я думаю, що в таких випадках дуже важливо розуміти, що за вчителька буде у дитини. Чи готова вона зрозуміти, що у дитини є певні труднощі і що вона чогось не робить не із-за ліні або поганої поведінки, а саме із-за цих труднощів? Чи готова вона якийсь час не питати дитину і взагалі віднестися до неї украй делікатно? Не менш важлива позиція батьків. Їм необхідно весь час підтримувати дитину, навчитися переживати з дитиною важкі моменти.

Якщо батьки це зможуть, якщо зможуть утриматися від зауважень і претензій, то всі складнощі дитина подолає достатньо швидко і легко. Перш за все необхідно говорити про психологічну готовність батьків до того, що дитина піде в школу. Це дуже важливо. Олена Михайлівна Селівановська – директор ЗНВК “Еврика”: “Звичайно, дуже важливо, щоб дитина була готова до школи. А це, перш за все, інтелектуальні, комунікативні навики і загальний розвиток дитини. Але якщо про інтелектуальні навички батьки якось замислюються (учать дитину читати і писати, розвивають уяву і т.д.), то про комунікативні навички часто забувають. А це, проте, дуже важливий параметр готовності дитини до школи. Я вважаю, що якщо дитина виховується весь час в сім’ї, якщо не відвідує спеціальних місць, де вона може навчитися спілкуванню з однолітками, то адаптація до школи у такої дитини може відбуватися набагато важче.”

Ще один важливий чинник готовності до школи, про який взагалі чомусь рідко говорять, – це загальний розвиток дитини. Під загальним розвитком розуміється не набір навичок (уміння вважати і писати), а багатство внутрішнього змісту дитини. Уміння радіти метелику, що пролетів мимо, інтерес до хом’яка в класі, цікавість до того, що написане в книжці – все це складові загального розвитку дитини. Це те, що дитина виносить з сім’ї, і те, що дуже сильно допомагає знайти своє місце в новому шкільному житті. Забезпечити такий розвиток своїй дитині нескладно – треба з ним багато розмовляти, щиро цікавитися його думками, відчуттями, а не тільки тим, чи зробив він уроки і що їв на обід.

Проте, буває і так, що дитина виявляється до школи не готовим. Чи вирок це? Звичайно, ні. І ось тут дуже важливий талант вчителя. Вчитель повинен зуміти створити умови для плавного, не болісного входження дитини в шкільне життя. Навчити спілкуватися з товаришами, допомогти дитині знайти себе в новій, незнайомій обстановці. Є і інша сторона – батьки. Якщо батьки зможуть довіритися вчителю, якщо не буде розбіжностей в думках, то дитині буде значно легший. Інакше вийде, як у відомому прислів’ї: “Хто в ліс, хто по дрова”. А страждає дитина. Ще дуже важливо, щоб батьки були чесними з вчителями. Якщо у дитини є якісь проблеми, відомі батькам, якісь певні складнощі, то буде правильно розповісти про це вчителю, щоб він, розуміючи ці складнощі, допоміг би дитині краще адаптуватися.

Всі питання вирішувані при правильній і плідній співпраці батьків і педагога.

Окрім моральної підготовки, не слід забувати про психологічну, адже різкий перехід від відпочинку до навчання для дитини може вилитися у стрес.

Зі школою слід знайомитися заздалегідь

 Психологічна готовність дитини до школи є комплексною складовою, яка включає в себе не тільки розвиток психіки, а й інтелектуальний та фізичний розвиток.

– Коли дитина йде до першого класу, розпочинається новий етап її життя. І безумовно, вона відчуває стрес,

 – Перш за все, батькам необхідно приділити увагу емоційному стану дитини, її адаптаційним можливостям.

До школи йдуть абсолютні різні діти з різною підготовкою і це інколи призводить до конфліктів між ними та непорозумінь з учителями. Щоб цього не сталося, психологи радять з раннього віку привчати малюків до товариства інших дітей.

– Дитячі садочки, школи розвитку, дитсадки домашнього типу найкраще тому сприяють. Малеча там вчиться спілкуватися, розвиває свій інтелект та отримує задоволення від процесу навчання. І завдяки цьому у дитини не буде викликати сильний стрес навчання у школі.

Аби перехід від дитячого садочка був плавним, необхідно ще до початку навчального року познайомити дитину з майбутнім учителем, показати школу та клас. Корисно буде навіть просто походити по школі – звикнути до стін закладу. Якщо є така можливість, було б добре познайомити дошкільня з деякими майбутніми однокласниками. Під час екскурсії важливо не забути показати дитині туалет і пояснити, що на уроці вона може відпроситися за потреби, адже хлопчики та дівчатка часто соромляться. А це може призвести до психосоматичних хвороб, таких як нервовий тік, приміром.

Слід дитині також розповісти про розклад та десь за два тижні до навчання починати дотримуватися його – щодня рано прокидатися, снідати та кудись іти чи просто залишатися вдома й займатися навчанням.

– Усе залежить від рівня розвитку дитини. І в садках, і вдома необхідно розвивати увагу, мислення, пам’ять, мовлення та творчість, займатися моторикою дитини, її самооцінкою, навчити спілкуватися та, звісно ж, дисципліні.

Окрім того, батькам слід прислухатися до дитячих переживань, постійно говорити зі своїм чадом. Якщо малеча занадто схвильована, дізнатися чому, допомогти їй подолати свої страхи, підказати, як вирішити проблеми – намагатися знизити переживання розмовами. У випадку, коли батькам не вдається заспокоїти майбутнього першокласника, не слід соромитися звернутися до психолога. Якщо дитина особливо вразлива, про це краще повідомити класного керівника.

Канікули – не привід спати до обіду

Адаптація перед першим вересня важлива не лише для дошкільнят, а й для інших школярів після довготривалої перерви у навчанні. Психолог радить протягом усіх канікул, а в кінці серпня й поготів, підтримувати інтелектуальний та фізичний розвиток дитини.

– Батьки часто помиляються, коли вважають, що дитина влітку повинна спати до обіду та повністю присвятити себе відпочинку.

– Міркування типу «нехай добре висипається, хоч цілий день» чи «досить сидіти за підручниками, нехай краще погуляє» не зовсім правильні. Так, дітям необхідно відпочивати, та слід чітко стежити за біоритмом чада, і тоді йому буде легше та спокійніше включитися у новий навчальний рік.

Найскладнішими, за словами психолога, є періоди переходу до середньої та старшої школи.

– Необхідно брати до уваги фізіологію дітей. Навчання у школі саме по собі важке, тим паче, коли змінюються вчителі у середній школі. І чим краще дитина адаптована соціально, здорова психологічно і фізично, тим легше відбувається процес переходу до навчання.

Важливо взагалі розуміти, що психологія дитини на всіх етапах її розвитку заслуговує терплячості та уваги з боку як батьків, так і педагогів, психологів.

– Не можна забувати спілкуватися з дітьми, чуйно ставитися до успіхів та негараздів. Тоді школа буде гармонією для дитини і стимулом особистого розвитку, – запевняє психолог.

Як підготувати дитину до школи?                             

Малюк підріс, і найперші батьківські хвилювання змінюють нові ситуації, що спричиняють тривогу й розгубленість молодих мам і тат. Минулися безсонні ночі, пелюшки, вередування й перші зубки. На порядку денному — питання про шкільну пору, що наближається.

Дослідження показали, що зараз батьки раніше починають замислювати над тим, як їх син або донька підуть до школи, ніж 10-15 років тому. Вимоги школи до дітей значно зросли.

Як тільки малюк дорослішає і досягає п’яти-шестирічного віку, більшість батьків хвилюють питання: «Як підготувати дорогоцінне чадо до школи?», «Чи потрібно відвідувати додаткові заняття перед походом у перший клас?», «Що взагалі дитина повинна знати про школу, щоб навчання в ній було радісним?» У всьому цьому нам і необхідно буде послідовно розібратися.

Хочу до школи…

Збори до школи починаються, звісно, не за місяць і не з магазинних полиць. Збори до школи починаються з народження, принаймні з того моменту, як малюк починає швидко бігати й виявляти незвичайну цікавість до книжок і газет. Батькам надто важливо сформувати в дитини відчуття значущості, важливості й престижності навчання. Зі школи починається самостійний дорослий шлях дитини, адже вона вперше виходить із родини в інше середовище, уперше вчиться ставити мету й досягати її, брати на себе відповідальність за свої вчинки. Наприклад, усі діти із захватом розповідають, як їх батьки ходять на роботу. Для малят — це щось надприродне, що дає незаперечний авторитет дорослому. «Піду працювати, коли виросту»,— вимовляється із подихом, діти часто граються «у роботу». Так чому б не подати дитині її прихід до школи саме як роботу? Дитина пишатиметься собою й прагнутиме не втратити дорогоцінного статусу. Батьки повинні максимально демонструвати свою радість від того, що їхня дитина майже школяр, а головне, що вона гідна ним бути. Так ви визнаєте в недавньому карапузові самостійну особистість, ви ставите його нарівні із собою, і цей лише один крок найкращим чином налаштовує дитину на серйозні здобутки. Вона вас не підведе.

Як не потрібно…

Тепер поговоримо про те, яких помилок вільно або мимоволі припускаються батьки на етапі підготовки малят до школи. У першу чергу, не варто лякати школою. Будь-які фрази на зразок: «Таких, як ти, до школи не візьмуть», «Туди беруть тільки гарних дітей» і «У школі побачиш, як складно навчатися, ще назад у садочок попросишся!» не мають жодного виховного характеру, а навпаки, змушують дітей хвилюватися, замикатися, відчувати невпевненість. Дитина може злякатися труднощів, що супроводжують шкільне навчання, якщо її увагу постійно акцентувати на цьому. Ранні підйоми, обов’язкові уроки, страх отримати двійку й виявитися поганим учнем — усе це може остаточно «отруїти» життя школяра, занизивши самооцінку, і навіть знеохотити вчитися. Дуже поширеною помилкою батьків є неправильне налаштування, мотивація. Бажання, щоб їх дитина була відмінником або уявлення про те, що тільки гарні оцінки дійсно відображають знання й успіхи, є вкрай згубним. Це не означає, що не потрібно звертати жодної уваги на оцінки. Головне — не забувати про те, що малюк іде до школи для того, щоб здобувати знання. І ще одне правило: жодного грошового або іншого матеріального еквівалента за оцінки. Знову ж, не плутати із заохоченням. Заохочувати й хвалити дитину не тільки можна, але й просто необхідно. Так вона зрозуміє, що робить щось дуже важливе, і робить це добре. Але в ідеалі заохочення повинне мати теж пізнавальний характер. Наприклад, похід у зоопарк, театр, сімейний день на природі, цікава книга. Саме ж заохочення повинне подаватися природно, без особливої прив’язки до оцінок або поведінки на минулому тижні. Дитина добре працювала в садочку або початковій школі, досягла нових результатів, чогось нового навчилася — це безумовно приємна подія, у вихідні можна піти родиною в похід, кіно. От приблизно так.

Як підготуватися?

Питання про те, чи є потреба в ранньому навчанні математики, читання і письма залишається відкритим. Одні батьки впевнені в необхідності таких занять і намагаються з народження навчати малят різних наук, інші батьки вважають, що всього повинна навчити школа, а ранні заняття — це «крадіжка» дитинства й не більш того. Мають рацію й ті, й інші. Як? Кожний батько допомагає будувати долю своєї дитини. І кожний батько має право на своє бачення, як це краще зробити. Однак, слід ураховувати, що зараз до школи приходять діти, які вже знають хоча б літери. До того ж на першій співбесіді їм ставляться запитання про навколишній світ і навіть про громадське життя. Зважаючи на це, усе ж таки корисним буде приділити увагу елементарному навчанню, ознайомленню з літерами й цифрами, квітами й нотами, розвитку дрібної моторики рук. Усе це можна зробити вдома.

Отже, спершу поставте своїй дитині наступні запитання…

Запитання дитині 5-6 років:

1. Як тебе звуть?
2. Як звуть твою маму, тата, сестричку, братика?
3. Ти дівчинка чи хлопчик? Ким ти будеш, коли виростеш і подорослішаєш — чоловіком чи жінкою?
4. Зараз ранок, день чи вечір?
5. Ти любиш малювати? Якого кольору цей олівець?
6. Скільки пальців у тебе на руці? Покажи два пальчики, три.
7. Скільки оченят у ляльки? А у тебе? Для чого потрібні очі, вуха?
8. Що роблять віником, олівцем, ложкою?
9. Коли можна кататись на санчатах: узимку чи влітку? Чому?
10. Коли можна купатися в річці: узимку чи влітку? Чому?
11. Яких ти знаєш звірів, птахів? Хто більший: коза чи корова? У кого більше ніг: у собаки чи у півня?

Запитання дитині 6-7 років:

1. Назви своє прізвище, ім’я, по батькові.
2. Хто старший: ти чи твій брат, сестра?
3. Скільки тобі років? А скільки виповниться через рік, два роки?
4. Коли ти снідаєш: уранці чи ввечері? Обідаєш: уранці чи вдень? Що буває раніше: обід чи сніданок, день або вечір?
5. Де ти живеш? Де працюють твої тато, мама? Ким ти хочеш бути, коли виростеш?
6. Яка зараз пора року — літо чи осінь, зима чи весна? Чому ти так уважаєш?
7. Чому сніг буває взимку, а влітку його немає?
8. Що робить листоноша, лікар, учитель? Хто лікує, а хто навчає?
9. Що більше — 8 чи 9; 5 чи 3? Полічи від б до 9, від 5 до 3.
10. Покажи свою ліву руку, праве вухо. Що знаходиться праворуч (ліворуч) від тебе в цій кімнаті?
11. Що потрібно зробити, коли випадково зламав чужу річ?

Не дивуйтесь, якщо запитання вам видалися дуже простими. У практиці багатьох педагогів зустрічалися діти, які не змогли відповісти на багато з них. Для кожного батька нормально вважати, що його дитина найрозумніша. Але інколи дитина не може відповісти на якісь із цих питань тільки тому, що батьки не вважали за потрібне їй це пояснити. Вони просто гадали, що їх чудовий малюк сам знає такі елементарні речі.

Якщо ж ваша дитина:

• щоранку чистить зуби, завжди миє руки перед тим, як сісти до столу;
• допомагає вдома по господарству (миє посуд, прибирає ліжко, накриває на стіл);
• може сама собі приготувати бутерброд, одягнутися відповідно до погоди, зав’язати шнурки і шарф;
• уміє самостійно утримувати увагу досить тривалий час (15-20 хвилин) під час чи-тання вголос, малювання, гри;
• здатна керувати своїми бажаннями (не їсть перед їжею цукерки, хоча вони і ле-жать на видноті; не вередує, якщо дорослі щось заборонили);
• уміє поводитися за столом (правильно сидить, акуратно їсть);
• має більш-менш стійкі інтереси (прослухування музики, малювання, заняття мо-вами, конструювання, ліплення з пластиліну);
• уміє поводитися в суспільстві (не перебиває старших, без нагадування є ввічли-вою, використовуючи словосполучення: «Будь ласка», «Дякую», «До побачення» та ін.);
• дотримується певного режиму дня;
• ставить питання і завжди вислуховує відповіді;
• прибирає за собою іграшки після гри, альбом після малювання, книжки після читання.

Тоді ваша дитина має високий рівень розвитку вольових навичок. А вони, у свою чергу, є основою довільного запам’ятовування, уваги, розумових навичок. І, відповідно, у вас і у вашої дитини буде значно менше проблем у школі.

До якої школи ви б не вирішили віддавати свою дитину, перехід дитини з дитячого садка, родинного кола до школи сприяє значним змінам в її житті. При цьому змінюється не лише життя самої дитини, але і життя сім’ї в цілому, особливо якщо дитина єдина або старша. Підготовка до цієї події дитині просто необхідна.

У якому віці?

Питання, з якого віку віддавати малюка до школи, не таке вже й просте. На перший погляд, може видатися, що коли дитина вміє читати — писати — лічити, то її вже час віддавати до школи. Тим часом про готовність дитини до навчання у школі можна робити висновок, лише проаналізувавши в комплексі певні чинники.

Календарний і фізіологічний вік дитини збігаються не завжди. У будь-якому разі більшість психологів не рекомендує віддавати до школи дитину, яка буде молодшою за своїх однокласників. Ідеться в цьому разі не лише про те, що вона може бути фізично слабшою за інших, а й про успішність на уроках фізкультури, праці. Відставання від більшості може спричинити небезпечні комплекси:

«найслабший», «найнезграбніша».

Нерідко трапляється, що малюк відстає в розвитку навіть від своїх однолітків. Причин може бути багато — часті хвороби, що «загальмували» дозрівання малюка, різні нервові розлади. Тому обов’язково слід проконсультуватися у педіатра, який спостерігає за дитиною і визначить рівень біологічного розвитку і стан здоров’я, а також у невропатолога, який перевірить ступінь зрілості нервової системи. А щодо інших чинників, то бажаною є консультація психолога.

Поради батькам майбутніх першокласників:

• Заздалегідь переведіть дитину на режим дня, максимально наближений до шкільного. Якщо малюк вередуватиме й опиратиметься, можна спочатку вигадувати цікаві причини, через які йому необхідно рано прокидатися. Не можна, щоб школа наперед асоціювалася у дитини з неприємностями.
• Кілька разів пройдіть із дитиною весь маршрут від будинку до школи й у зворотному напрямку, навіть якщо плануєте перший час відводити і забирати її. Дорогою зверніть її увагу на світлофори, переходи, а якщо є необхідність, на ті види транспорту, на яких вона зможе дістатися до школи. Переконайтеся, що ваш малюк зможе принагідно назвати домашню адресу, ваш телефон, самостійно відімкнути двері.
• Разом із дитиною приготуйте все потрібне для занять. Купуючи шкільне приладдя, давайте майбутньому першокласникові свободу вибору, розповідайте, на яких уроках усе це може знадобитися. Намагайтеся, щоб усі плани, пов’язані зі школою, мали відтінок мрії. Водночас, з іншого боку, розповідайте про неминучі труднощі й нову відповідальність.
• 3 найбільшою повнотою використовуйте цей період, коли дитина відкрита до сприйняття нового. Багато спілкуйтеся з нею, відповідайте на запитання, обго-ворюйте зміни, що відбудуться в її житті. Наголошуйте, що навчання в школі — це природний етап дорослішання в житті кожної людини. Розмовляючи про школу, розповідайте про те, як потрібно буде поводитися стосовно вчителя і шкільних товаришів. Прихильно і з симпатією відгукуйтеся про майбутню вчительку (найчастіше в початкових класах це саме жінки), завжди називайте її на ім’я й по батькові. І справа не лише в тому, що так дитина легше запам’ятає її ім’я. Значно важливіше, щоб майбутній першокласник перейнявся повагою до свого вчителя — практично неможливо чогось навчитися у людини, яку не поважаєш.
• Турбуючись про те, щоб першого вересня малюк був ошатним, не перестарайтеся, а то у нього може скластися враження, що всі приготування відбуваються заради одного святкового дня. Намагайтеся зробити так, щоб цей день став для вашої дитини серйозною життєвою віхою. Малюк готовий узяти на себе відповідальність за частину своїх шкільних обов’язків, ваше завдання — не заважати йому в цьому. Дайте можливість першокласникові виявити самостійність і відчути, що порядок на письмовому столі, правильно зібраний портфель, із вечора підготовлені одяг і взуття, своєчасно зроблені уроки передусім потрібні йому самому, а лише потім — батькам чи вчителеві.
• Готуйтеся разом зі своєю дитиною переживати перші неприємності й успіхи: з одного боку, доведеться вчити її непохитно і з гідністю переносити невдачі, з іншого боку — стежити за тим, щоб успіхи не ставали для неї приводом для зазнайства. Змиріться з тим, що ваша «найкраща» дитина може стати об’єктом критики. Це одне з найсуворіших випробувань для батьків, які нерідко схильні вдаватися до крайнощів.
• Не забувайте про правильне харчування і щоденний відпочинок дитини на свіжому повітрі. Не перевантажуйте першокласника заняттями, що потребують додаткового розумового навантаження. Не забувайте, що порівнювати успіхи малюка можна лише з його власними (наприклад місяць тому), а не з досягненнями його однокласників, дітей ваших друзів, сусідів чи колег. Батьки мають виявити витримку, спокій, справедливість, і безумовну любов до малюка, незалежно від його успіхів чи неуспіхів у школі.
• Можна запідозрити шкільну дезадаптацію і хронічний стрес, якщо у першокласника погіршився загальний стан здоров’я, знизилася вага, зменшилася кількість гемоглобіну в крові, знизилася гострота зору, з’явилися головні болі. Якщо дитина почала часто хворіти, стала млявою, плаксивою, у неї порушився апетит, травлення і сон. В окремих дітей, навпаки, можуть виявлятися ознаки перезбудження, вони можуть стати неврівноваженими, дратівливими, запальними, агресивними.

У будь-якому випадку, любіть свою дитину такою як во